во́ло
| відмінок | однина | множина |
| називний | во́ло | во́ла |
| родовий | во́ла | вол |
| давальний | во́лу | во́лам |
| знахідний | во́ло | во́ла |
| орудний | во́лом | во́лами |
| місцевий | на/у во́лі | на/у во́лах |
| кличний | во́ло* | во́ла* |
воло
-а, с.
1)
Розширена частина стравоходу в багатьох птахів, де тимчасово перебуває та попередньо перетравлюється їжа.
2)
Ожиріле підборіддя (в людини).
3)
Пухлина щитовидної залози за базедової хвороби.
4) розм.
| відмінок | однина | множина |
| називний | вҙло | вҙла |
| родовий | вҙла | вол |
| давальний | вҙлу | вҙлам |
| знахідний | вҙло | вҙла |
| орудний | вҙлом | вҙламҴ |
| місцевий | на/у вҙл`і | на/у вҙлах |
| кличний | вҙло* | вҙла* |
ПІДБОРІ́ДДЯ (виступ нижньої частини обличчя людини, утворюваний щелепою), ВО́ЛО, ПІДГО́РЛЯрозм.Дзеркало показало йому людину з явним натяком на друге підборіддя (Ю. Шовкопляс); Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало підростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими (Г. Хоткевич); Гостя була таки, нівроку їй, в тілі, з чималим підгорлям (Олена Пчілка).
ПІДГРУ́ДДЯ (відвисла шкіра на грудях під шиєю у деяких тварин), ВО́ЛО, ПІДГО́РЛЯ, ПІДГО́РЛИНАрідше,ПІДШИЙОКрозм.Шкіра [хворих] тварин вкривалась висипом, особливо помітним на кінцівках і підгрудді (з журналу); То були пишні воли, що вола аж до землі звисають (П. Куліш); Гребінь у нього [півня] сяяв перестиглим воском калини, а підгорля просвічувалося од сонячного проміння (Є. Гуцало); Максим різко змахнув ножем, надрізав кабанові підгорлину (В. Дрозд).