ві́ла
| відмінок | однина | множина |
| називний | ві́ла | ві́ли |
| родовий | ві́ли | віл |
| давальний | ві́лі | ві́лам |
| знахідний | ві́лу | віл |
| орудний | ві́лою | ві́лами |
| місцевий | на/у ві́лі | на/у ві́лах |
| кличний | ві́ло | ві́ли |
[рідко]
| відмінок | однина | множина |
| називний | в‛җла | в‛җлҴ |
| родовий | в‛җлҴ | в‛іл |
| давальний | в‛җл`і | в‛җлам |
| знахідний | в‛җлу | в‛іл |
| орудний | в‛җлойу | в‛җламҴ |
| місцевий | на/у в‛җл`і | на/у в‛җлах |
| кличний | в‛җло | в‛җлҴ |
[рідко]
РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКАпоет.,ЛІСНА, ЛІСНИЦЯрозм.,ВІ́ЛАпоет.,УНДИ́НАіст.;СИРЕ́НА (у грецькій міфології - морська німфа). Русалка з води виринає, Сідає край мене вона (Леся Українка); З ликами й постатями богів спліталися гнучкі віли й берегині (П. Загребельний); Край узбережжя затоки стоїть довголиста олива, А біля неї чудова тіниста печера, священний Захисток німф чарівних, що наядами їх називають (переклад Бориса Тена); Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки (Є. Гребінка); Здавалося, ось-ось вона [вода] розступиться й з неї вийде не українська русалка, а справжня закордонна ундина (О. Полторацький); - Спершу сирен ти зустрінеш, що чаром своїм нездоланним Кожну людину чарують, яка лиш до них підпливає (переклад Бориса Тена).