Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

жа́ло́

– іменник середнього роду
відмінокоднинамножина
називнийжа́ло́жа́ла
родовийжа́ла́жал
давальнийжа́лу́жа́лам
знахіднийжа́ло́жа́ла
оруднийжа́ло́мжа́лами
місцевийна/у жа́лі́на/у жа́лах
кличний жа́ло́*жа́ла*

* Але: два, три, чотири жа́ла́

жало

жала, с.

1)

Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять.

2)

Хоботок деяких комах (комара, овода і т. ін.), яким вони колють і всмоктують кров.

3)

Роздвоєний на кінчику язик змії, яким вона, як помилково вважається, жалить.

4)

чого, перен. Про щось дошкульне, різке.

5)

Гострий кінець інструмента, зброї і т. ін., який коле, ріже тощо; лезо.

жғло і жалҙ – іменник середнього роду
відмінокоднинамножина
називнийжғло і жалҙжғла
родовийжғла і жалғжал
давальнийжғлу і жалҚжғлам
знахіднийжғло і жалҙжғла
оруднийжғлом і жалҙмжғламҴ
місцевийна/у жғл`і і на/у жал`җна/у жғлах
кличний жғло* і жалҙ*жғла*

* Але: два, три, чотири жа́ла́

ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́Крозм., ШТИХдіал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Франко); Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус.. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Тулуб); Залізні поручні в загорожі замерехтіли не гострими шпичаками, як колись їх робили, а рівними високими колосками, одлитими з чавуну (В. Кучер); Хто може видертися під самий гостряк дзвіниці (І. Микитенко); Колючий штих; Ламають жала ворожих штиків (М. Рильський).



ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́Крозм.,ЛЕ́ЗВОрідко;ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Шиян); Хтось стрельнув із пістоля, але клинок шаблі в ту ж хвилину опустився йому на голову (П. Панч); Ламаються жала ворожих штиків, Кривавляться крила у їх літаків (М. Рильський); З його [Трохима Івановича] рук випала сокира, увіткнувшись гостряком леза в пофарбовану підлогу (А. Шиян); Якщо на вістрі крихта бруду - Всю зброю пожере іржа (Д. Павличко).