Фразеологізми є основою національного обличчя кожної мови; в них, як ні в якій жодній одиниці, яскраво виявляється специфічний національний колорит, особливості образного народного мислення, власне національне сприйняття 'мовної картини світу', віддзеркалення характерних особливостей культури і побуту, народних звичаїв, символіки, історичного минулого
Час виникнення багатьох прислів’їв і приказок сміливо можна віднести до сивої давнини. Свої життєві спостереження, особливо спостереження над явищами природи, люди здавна фіксували в коротких висловах, які віками відточувалися, шліфувалися, прибирали дедалі досконаліших форм. Уже в перших писемних пам’ятках Київської Русі — в літописах зустрічаємо записи народних афоризмів. Є вони і в «Слові о полку Ігоревім», і в житіях та інших творах стародавньої літератури. Походження прислів’їв, приказок і примовок може бути різним: тут і вдале формулювання набутого народом досвіду в процесі трудової діяльності, й уважні спостереження над природою, і мудрі висновки з приводу тих чи інших явищ суспільно-політичного життя, історичних подій тощо. Джерелами багатьох прислів’їв та приказок були відомі народні пісні, казки, байки, анекдоти і т. п.
Прислів’я і приказки — один з найпоширеніших і найдійовіших жанрів народної поетичної творчості. Немає такої людини, яка б у своєму житті не користувалася цими образними поетичними шедеврами, створеними народом, перевіреними життєвим досвідом багатьох поколінь і відшліфованими на протязі віків. У гранично стислих утворах народної мудрості вкладено глибокий зміст, сформульовано віковий досвід народу в різних сферах його життєдіяльності. В них відображені народна етика і естетика, погляди на виховання людини, усталені норми побутових і сімейних відносин, зафіксовані спостереження людей над явищами природи, особливо тими, що впливали на виробничу діяльність хлібороба.
Серед численних українських історичних пісень, що збереглися головно в усному переданні зовсім окреме місце займають т. зв. народні або козацькі думи. Вперше цю назву записав польський історик Сарніцкі, згадуючи у своїх Анналах з 1587 р. про українські думи, в яких оспівана смерть братів Струсів в бою з волохами 1506 р - "про них ще й тепер співають елегії, які русини називають думами" Кобзарі, що співали думи в XIX. ст. не називали їх думами, а козацькими піснями або запорозькими чи козацькими псальмами. ... Більше