МУДРІСТЬ НАРОДНОГО СЛОВА. Українські прислів’я,приказки. Період до 1917 року

До збірника «Українські народні прислів'я та приказки» ввійшло понад п'ятнадцять тисяч народних афоризмів, образних поетичних висловів, в яких втілено віковічний життєвий досвід народу, його мудрість, погляди на різноманітні явища громадсько-політичного життя, родинно- побутові відносини, етику. Збірник стане у великій пригоді всім, хто любить і цінить влучне,дотепне народне слово.

«А хто такая, батьку, тая колегія?» — «А хто його, синку, знає! Мабуть, сестра цариці або жінка якогось гетьмана».Без доброго командира військо — отара,Взявший меч від меча й пропаде,
«Куди йдеш?» — «На війну!» — «Чоготак нерано?» — «Може, ще хоч одного уб'ю».— «А як тебе хтось уб'є?»— «Хіба я кому що винен?»Без зброї слабі і герої.Ви пани, а ми запорожці: пам'ятайте, вражі сини, що ми вам не хлопці.
«Нехай риба буде рак»,— сказав козак,Без ради й військо гине,Вийде, пане ляше, на наше,
«Пугу, пугу!» — «Козак з Лугу!»Береженого і бог береже, а козака шабля стереже.Висипався Хміль (Хмельницький) із міха та наробив панам ляхам лиха,
«Чим грішен?» — «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» — «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).Біда Україні: і відтіль гаряче, і відсіль боляче,Війна живиться грішми, а звеселяється кров'ю,
Аби була булава, то найдеться голова,Бідний, бідний, пане Степане! Не попав, небоже, на Запорожжя, не найшов гаразд шляху.Війна людей їсть, а кров'ю запиває.
Або будемо на Русі, або пропадемо усі!Більше, турок, за Дунай виходити не думай.Військо іде, як мак цвіте,
Або добути, або дома не бути,В чужім краю звичаю не знаю.Військо міцне воєводою, народ свободою,
Або полковник, або покойник.Вбраний козак всім хороший: як забряжчить, то всі слухають,Військового цапа за хвіст скубни — от тобі і рукавиця. Закуримо тютюну панського, спом'янемо чорта германського, трьох Матрьонів і Катерину з Петром.
Без гетьмана військо гине.Великая Руська мати (земля Руська).Ворог — то не птах, що в своє гніздо каляє.