До збірника «Українські народні прислів'я та приказки» ввійшло понад п'ятнадцять тисяч народних афоризмів, образних поетичних висловів, в яких втілено віковічний життєвий досвід народу, його мудрість, погляди на різноманітні явища громадсько-політичного життя, родинно- побутові відносини, етику. Збірник стане у великій пригоді всім, хто любить і цінить влучне,дотепне народне слово.
| «А хто такая, батьку, тая колегія?» — «А хто його, синку, знає! Мабуть, сестра цариці або жінка якогось гетьмана». | Без доброго командира військо — отара, | Взявший меч від меча й пропаде, |
| «Куди йдеш?» — «На війну!» — «Чоготак нерано?» — «Може, ще хоч одного уб'ю».— «А як тебе хтось уб'є?»— «Хіба я кому що винен?» | Без зброї слабі і герої. | Ви пани, а ми запорожці: пам'ятайте, вражі сини, що ми вам не хлопці. |
| «Нехай риба буде рак»,— сказав козак, | Без ради й військо гине, | Вийде, пане ляше, на наше, |
| «Пугу, пугу!» — «Козак з Лугу!» | Береженого і бог береже, а козака шабля стереже. | Висипався Хміль (Хмельницький) із міха та наробив панам ляхам лиха, |
| «Чим грішен?» — «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» — «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця). | Біда Україні: і відтіль гаряче, і відсіль боляче, | Війна живиться грішми, а звеселяється кров'ю, |
| Аби була булава, то найдеться голова, | Бідний, бідний, пане Степане! Не попав, небоже, на Запорожжя, не найшов гаразд шляху. | Війна людей їсть, а кров'ю запиває. |
| Або будемо на Русі, або пропадемо усі! | Більше, турок, за Дунай виходити не думай. | Військо іде, як мак цвіте, |
| Або добути, або дома не бути, | В чужім краю звичаю не знаю. | Військо міцне воєводою, народ свободою, |
| Або полковник, або покойник. | Вбраний козак всім хороший: як забряжчить, то всі слухають, | Військового цапа за хвіст скубни — от тобі і рукавиця. Закуримо тютюну панського, спом'янемо чорта германського, трьох Матрьонів і Катерину з Петром. |
| Без гетьмана військо гине. | Великая Руська мати (земля Руська). | Ворог — то не птах, що в своє гніздо каляє. |