віл
– іменник чоловічого роду, істота
| відмінок | однина | множина |
| називний | віл | воли́ |
| родовий | вола́ | волі́в |
| давальний | воло́ві, волу́ | вола́м |
| знахідний | вола́ | воли́, волі́в |
| орудний | воло́м | вола́ми |
| місцевий | на/у волі́ | на/у вола́х |
| кличний | во́ле | воли́ |
віл
вола, ч.
Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу.
в‛іл – іменник чоловічого роду, істота
| відмінок | однина | множина |
| називний | в‛іл | волҖ |
| родовий | волғ | вҶл`җў |
| давальний | волҙв‛і, вҶлҚ | волғм |
| знахідний | волғ | волҖ, вҶл`җў |
| орудний | волҙм | волғмҴ |
| місцевий | на/у вҶл`җ | на/у волғх |
| кличний | вҙлҰ | волҖ |
I. БИК (самець корови); БУГА́Й (племінний бик); ВІЛ, КРУТОРО́ГІмн., фольк. (кастрований бик, якого використовують як тяглову силу); ТУР (вимерлий дикий бик). В артільному дворі біля волярні Тимко побачив розлиганих биків (Григорій Тютюнник); Широким.. шляхом тягнеться валка чумацьких маж. Круторогі ступають поважно (В. Самійленко).