віо́ла
– іменник жіночого роду
| відмінок | однина | множина |
| називний | віо́ла | віо́ли |
| родовий | віо́ли | віо́л |
| давальний | віо́лі | віо́лам |
| знахідний | віо́лу | віо́ли |
| орудний | віо́лою | віо́лами |
| місцевий | на/у віо́лі | на/у віо́лах |
| кличний | віо́ло* | віо́ли* |
віола
-и, ж.
1)
Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт.
2)
Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.
••
Віола-бастарда — велика басова віола.
Віола да гамба — мала басова (тенорова) віола.
в‛іҙла – іменник жіночого роду
| відмінок | однина | множина |
| називний | в‛іҙла | в‛іҙлҴ |
| родовий | в‛іҙлҴ | в‛іҙл |
| давальний | в‛іҙл`і | в‛іҙлам |
| знахідний | в‛іҙлу | в‛іҙлҴ |
| орудний | в‛іҙлойу | в‛іҙламҴ |
| місцевий | на/у в‛іҙл`і | на/у в‛іҙлах |
| кличний | в‛іҙло* | в‛іҙлҴ* |
АЛЬТ (музичний смичковий інструмент), ВІО́ЛА. Смичкові інструменти - скрипки, альти, віолончелі зараз виготовляють на фабриках (з газети); Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком... Схиливсь юнак-грач І слуха струн таємний плач (Я. Щоголів).