Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

Віо́ла

– прізвище
відмінокчол. і жін. р.множина
називнийВіо́лаВіо́ли
родовийВіо́лиВіо́л
давальнийВіо́ліВіо́лам
знахіднийВіо́луВіо́л
оруднийВіо́лоюВіо́лами
місцевийпри Віо́ліпри Віо́лах
кличнийВіо́ло, Віо́лаВіо́ли

віола

-и, ж.

1)

Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт.

2)

Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.

••

Віола-бастарда — велика басова віола.

Віола да гамба — мала басова (тенорова) віола.

в‛іҙла – прізвище
відмінокчол. і жін. р.множина
називнийв‛іҙлав‛іҙлҴ
родовийв‛іҙлҴв‛іҙл
давальнийв‛іҙл`ів‛іҙлам
знахіднийв‛іҙлув‛іҙл
оруднийв‛іҙлойув‛іҙламҴ
місцевийпрҴ в‛іҙл`іпрҴ в‛іҙлах
кличнийв‛іҙло, в‛іҙлав‛іҙлҴ