Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

во́лос

– іменник чоловічого роду
(волосина)
відмінокоднинамножина
називнийво́лосво́лоси
родовийво́лосаво́лосів
давальнийво́лосу, во́лосовіво́лосам
знахіднийво́лосво́лоси
оруднийво́лосомво́лосами
місцевийна/у во́лосіна/у во́лосах
кличний во́лосе*во́лоси*

волос

ч.

1)

род. -а. Те саме, що волосина.

2)

род. -у, збірн. Те саме, що волосся.

3)

род. -у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней; використовується для різних виробів і технічних потреб.

4)

род. -у, збірн. Волокна деяких тропічних і субтропічних рослин.

••

Кукурудзяний волос — волокна-стовпчики з приймочками в кукурудзи.

5)

род. -у. Опух з наривом під нігтем пальця.

6)

род. -а. Тонкий, як волосинка, водяний черв'як.

вҙлос 1 – іменник чоловічого роду
(волосина)
відмінокоднинамножина
називнийвҙлосвҙлосҴ
родовийвҙлосавҙлос`іў
давальнийвҙлосу, вҙлосов‛івҙлосам
знахіднийвҙлосвҙлосҴ
оруднийвҙлосомвҙлосамҴ
місцевийна/у вҙлос`іна/у вҙлосах
кличний вҙлосҰ*вҙлосҴ*

ВОЛОСИ́НА, ВО́ЛОС, ВОЛОСІ́НЬ (звич. довга і цупка). В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосини (І. Нечуй-Левицький); Почав [Назар] сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв (Ю. Смолич); Над засохлим мулом.. ще й кінську волосінь, як антену, наплутано, - тією волосінню ластівка малят своїх прив'язує, щоб не повипадали з гнізда (О. Гончар).



ВОЛОСО́К, ВО́ЛОС, ПРУЖИ́НКА (в годиннику); ДРО́ТИК (в електролампі). Розжарений волосок лампи дає дуже яскраве, сліпуче світло (з підручника).



ані́ на во́лос

[і (ні, ані́)] на волоси́ну (на во́лос). 1. перев. з дієсл., із запереч. Ніскільки, зовсім, нітрохи. Днів з п’ять ні на волосину не спала [хазяйка] (Панас Мирний); — А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький). [і (ані́)] на волоси́нку (на волосо́к, на волосо́чок).— Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я гроші дам, та не дурно, бо й мене шкода... Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці... Тепер комерція!.. (М. Коцюбинський); — Та що,— мовила баба,— вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко); — Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко).

2. Трохи, зовсім мало. Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний).

во́лос в'я́не

во́лосв’я́не (зав’я́в)у кого і без додатка. Кому-небудь стає страшно, моторошно від чогось. А в мене волос в’яне, се слухаючи (Ганна Барвінок); Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (М. Номис).

во́лос ди́бом став

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло)у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло.Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том [стає́].Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

во́лос ди́бом стає́

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло)у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло.Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том [стає́].Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

во́лос ди́бом ста́ло

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло)у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло.Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том [стає́].Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

во́лос ду́ба став

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло)у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло.Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том [стає́].Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

во́лос ду́ба стає́

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло)у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло.Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том [стає́].Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

во́лос ду́бом став

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло)у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло.Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том [стає́].Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

во́лос ду́бом стає́

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло)у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло.Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том [стає́].Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

во́лос зав'я́в

во́лосв’я́не (зав’я́в)у кого і без додатка. Кому-небудь стає страшно, моторошно від чогось. А в мене волос в’яне, се слухаючи (Ганна Барвінок); Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (М. Номис).

во́лос у во́лос

во́лос у во́лос. Абсолютно схожий, зовсім однаковий. І вродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Марко Вовчок).

до бі́лого во́лоса

до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́),перев.зі сл. дожи́ти. До старості. Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах); Згодом.. гра [курчат] була полишена самим курочкам, що не зрадили їй аж до сивого волосу (О. Ольжич); Дожив [Андрій] до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні... (М. Коцюбинський); — Обіцяєш прийти з грішми, обіцяю і я виглядати тебе аж до сивого волосся,— вона навіть взяла його за руку... бо я теж люблю тебе,— додала тихо (М. Лазорський); Свавольні діти... З них до сивини один дожив (М. Рильський).

до си́вого во́лоса

до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́),перев.зі сл. дожи́ти. До старості. Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах); Згодом.. гра [курчат] була полишена самим курочкам, що не зрадили їй аж до сивого волосу (О. Ольжич); Дожив [Андрій] до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні... (М. Коцюбинський); — Обіцяєш прийти з грішми, обіцяю і я виглядати тебе аж до сивого волосся,— вона навіть взяла його за руку... бо я теж люблю тебе,— додала тихо (М. Лазорський); Свавольні діти... З них до сивини один дожив (М. Рильський).

і во́лос не впаде́ з голови́

і волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́) з голови́чиєї, у кого і без додатка. З ким-небудь нічого не трапиться. — Я вас розумію, ви боїтесь таким чином комусь заподіяти зло. Даю вам слово офіцера, що ні в кого й волосина не впадез голови! (А. Дімаров); — Ми одно знаємо, що і суха волосина не спаде з голови без волі Всевидящого (Панас Мирний). і волоси́нка невпа́лаз кого. Не могли нарадуватися чоловік і жінка своєму синові, боялися, щоб із нього і волосинка не впала (Казки Буковини..).

і во́лос не спаде́ з голови́

і волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́) з голови́чиєї, у кого і без додатка. З ким-небудь нічого не трапиться. — Я вас розумію, ви боїтесь таким чином комусь заподіяти зло. Даю вам слово офіцера, що ні в кого й волосина не впадез голови! (А. Дімаров); — Ми одно знаємо, що і суха волосина не спаде з голови без волі Всевидящого (Панас Мирний). і волоси́нка невпа́лаз кого. Не могли нарадуватися чоловік і жінка своєму синові, боялися, щоб із нього і волосинка не впала (Казки Буковини..).

і на во́лос

[і (ні, ані́)] на волоси́ну (на во́лос). 1. перев. з дієсл., із запереч. Ніскільки, зовсім, нітрохи. Днів з п’ять ні на волосину не спала [хазяйка] (Панас Мирний); — А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький). [і (ані́)] на волоси́нку (на волосо́к, на волосо́чок).— Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я гроші дам, та не дурно, бо й мене шкода... Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці... Тепер комерція!.. (М. Коцюбинський); — Та що,— мовила баба,— вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко); — Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко).

2. Трохи, зовсім мало. Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний).

на во́лос

[і (ні, ані́)] на волоси́ну (на во́лос). 1. перев. з дієсл., із запереч. Ніскільки, зовсім, нітрохи. Днів з п’ять ні на волосину не спала [хазяйка] (Панас Мирний); — А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький). [і (ані́)] на волоси́нку (на волосо́к, на волосо́чок).— Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я гроші дам, та не дурно, бо й мене шкода... Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці... Тепер комерція!.. (М. Коцюбинський); — Та що,— мовила баба,— вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко); — Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко).

2. Трохи, зовсім мало. Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний).

ні на во́лос

[і (ні, ані́)] на волоси́ну (на во́лос). 1. перев. з дієсл., із запереч. Ніскільки, зовсім, нітрохи. Днів з п’ять ні на волосину не спала [хазяйка] (Панас Мирний); — А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький). [і (ані́)] на волоси́нку (на волосо́к, на волосо́чок).— Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я гроші дам, та не дурно, бо й мене шкода... Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці... Тепер комерція!.. (М. Коцюбинський); — Та що,— мовила баба,— вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко); — Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко).

2. Трохи, зовсім мало. Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний).