ла́ва
| відмінок | однина | множина |
| називний | ла́ва | ла́ви |
| родовий | ла́ви | лав |
| давальний | ла́ві | ла́вам |
| знахідний | ла́ву | ла́ви |
| орудний | ла́вою | ла́вами |
| місцевий | на/у ла́ві | на/у ла́вах |
| кличний | ла́во* | ла́ви* |
лава
I -и, ж.1)
Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. || Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця. Лава підсудних.
2)
Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти; парта. Шкільна лава. Студентська лава.
II -и, ж.1)
Спосіб шикування, коли люди стоять один біля одного в лінію; шеренга, ряд. || Велика кількість щільно розташованих предметів. || у знач. присл. лавою. Суцільною масою.
2)
Бойовий лад у війську ( перев. кінноті), розгорнений для атаки. || у знач. присл. лавою (лавами). Ладом, установленим для атаки. || Військовий підрозділ, вишикуваний у такий спосіб для атаки.
3) перев.
4)
У феодальній Польщі та Україні до середини 19 ст. – колегія суддів, що розглядала кримінальні справи.
III -и, ж.Вибій у шахті із суцільною системою розробки вугільного чи інших пластів корисних копалин.
IV -и, ж.1)
Розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час виверження вулкана.
2) кого
| відмінок | однина | множина |
| називний | лғва | лғвҴ |
| родовий | лғвҴ | лаў |
| давальний | лғв‛і | лғвам |
| знахідний | лғву | лғвҴ |
| орудний | лғвойу | лғвамҴ |
| місцевий | на/у лғв‛і | на/у лғвах |
| кличний | лғво* | лғвҴ* |