ла́ва
| відмінок | однина | множина |
| називний | ла́ва | |
| родовий | ла́ви | |
| давальний | ла́ві | |
| знахідний | ла́ву | |
| орудний | ла́вою | |
| місцевий | на/у ла́ві | |
| кличний | ла́во* |
лава
I -и, ж.1)
Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. || Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця. Лава підсудних.
2)
Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти; парта. Шкільна лава. Студентська лава.
II -и, ж.1)
Спосіб шикування, коли люди стоять один біля одного в лінію; шеренга, ряд. || Велика кількість щільно розташованих предметів. || у знач. присл. лавою. Суцільною масою.
2)
Бойовий лад у війську ( перев. кінноті), розгорнений для атаки. || у знач. присл. лавою (лавами). Ладом, установленим для атаки. || Військовий підрозділ, вишикуваний у такий спосіб для атаки.
3) перев.
4)
У феодальній Польщі та Україні до середини 19 ст. – колегія суддів, що розглядала кримінальні справи.
III -и, ж.Вибій у шахті із суцільною системою розробки вугільного чи інших пластів корисних копалин.
IV -и, ж.1)
Розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час виверження вулкана.
2) кого
| відмінок | однина | множина |
| називний | лғва | |
| родовий | лғвҴ | |
| давальний | лғв‛і | |
| знахідний | лғву | |
| орудний | лғвойу | |
| місцевий | на/у лғв‛і | |
| кличний | лғво* |
ПОТІ́К[ПОТЬО́Крідко] (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ[ПОТЬО́КИ]розм.,ШИ́ПІТдіал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Це вже, напевне, літо почалось чи тільки зачерпнуло молодої води з потоку... (В. Стус); По дитині плачучи, Церера Слізьми доповняла плин струмка (переклад М. Лукаша); Як дівочий сон чарівний, як сріблисті блиски зір, Ніагари мчить плав рівний крізь зелений первобір (Уляна Кравченко); З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (О. Стороженко); Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (М. Зеров); Їдемо яром між високими, посмугованими брунатними патьоками, безлісими горбами (Ю. Мельничук); Наша хата стояла край села. Над самими глинищами, там, де росли тільки вільхи, де весело бурунились бурчаки (Ю. Збанацький); Воркує голубом рівчак (М. Стельмах). - Пор. 1. струмо́к.
ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Чабанівський); Ніякі барикади із стосів дров, що були зведені навколо палацу, не могли стримати навального людського плину (Д. Прилюк); Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собі походжали наїжджі пани невеличкими гуртами (Панас Мирний); Другого дня польське військо знов полилось трьома лавами і перейшло Пилявку (І. Нечуй-Левицький); Вже недалеко мосту її прибило людською хвилею до стовбура старезного осокора, який широко й вільно розкинув свої могутні віти (В. Козаченко).