Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

ла́ва

– іменник жіночого роду
(розплавлена маса)
відмінокоднинамножина
називнийла́ва
родовийла́ви
давальнийла́ві
знахіднийла́ву
оруднийла́вою
місцевийна/у ла́ві
кличний ла́во*

лава

I -и, ж.

1)

Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. || Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця. Лава підсудних.

2)

Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти; парта. Шкільна лава. Студентська лава.

II -и, ж.

1)

Спосіб шикування, коли люди стоять один біля одного в лінію; шеренга, ряд. || Велика кількість щільно розташованих предметів. || у знач. присл. лавою. Суцільною масою.

2)

Бойовий лад у війську ( перев. кінноті), розгорнений для атаки. || у знач. присл. лавою (лавами). Ладом, установленим для атаки. || Військовий підрозділ, вишикуваний у такий спосіб для атаки.

3)

перев. мн. Сукупність осіб, об'єднаних певними стосунками, організацією тощо.

4)

У феодальній Польщі та Україні до середини 19 ст. – колегія суддів, що розглядала кримінальні справи.

III -и, ж.

Вибій у шахті із суцільною системою розробки вугільного чи інших пластів корисних копалин.

IV -и, ж.

1)

Розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час виверження вулкана.

2)

кого, чого і з означ. , перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, що навально, нестримно рухається суцільною масою.

лғва 4 – іменник жіночого роду
(розплавлена маса)
відмінокоднинамножина
називнийлғва
родовийлғвҴ
давальнийлғв‛і
знахіднийлғву
оруднийлғвойу
місцевийна/у лғв‛і
кличний лғво*

ПОТІ́К[ПОТЬО́Крідко] (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ[ПОТЬО́КИ]розм.,ШИ́ПІТдіал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Це вже, напевне, літо почалось чи тільки зачерпнуло молодої води з потоку... (В. Стус); По дитині плачучи, Церера Слізьми доповняла плин струмка (переклад М. Лукаша); Як дівочий сон чарівний, як сріблисті блиски зір, Ніагари мчить плав рівний крізь зелений первобір (Уляна Кравченко); З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (О. Стороженко); Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (М. Зеров); Їдемо яром між високими, посмугованими брунатними патьоками, безлісими горбами (Ю. Мельничук); Наша хата стояла край села. Над самими глинищами, там, де росли тільки вільхи, де весело бурунились бурчаки (Ю. Збанацький); Воркує голубом рівчак (М. Стельмах). - Пор. 1. струмо́к.



ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Чабанівський); Ніякі барикади із стосів дров, що були зведені навколо палацу, не могли стримати навального людського плину (Д. Прилюк); Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собі походжали наїжджі пани невеличкими гуртами (Панас Мирний); Другого дня польське військо знов полилось трьома лавами і перейшло Пилявку (І. Нечуй-Левицький); Вже недалеко мосту її прибило людською хвилею до стовбура старезного осокора, який широко й вільно розкинув свої могутні віти (В. Козаченко).