ліло́вий
– прикметник
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ліло́вий | ліло́ва | ліло́ве | ліло́ві |
| родовий | ліло́вого | ліло́вої | ліло́вого | ліло́вих |
| давальний | ліло́вому | ліло́вій | ліло́вому | ліло́вим |
| знахідний | ліло́вий | ліло́ву | ліло́ве | ліло́ві |
| орудний | ліло́вим | ліло́вою | ліло́вим | ліло́вими |
| місцевий | на/у ліло́вому, ліло́вім | на/у ліло́вій | на/у ліло́вому, ліло́вім | на/у ліло́вих |
ліловий
-а, -е.
Кольору бузку або фіалки; світло-фіолетовий.
л`ілҙвий – прикметник
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | л`ілҙвий | л`ілҙва | л`ілҙвҰ | л`ілҙв‛і |
| родовий | л`ілҙвого | л`ілҙвойі | л`ілҙвого | л`ілҙвҴх |
| давальний | л`ілҙвому | л`ілҙв‛ій | л`ілҙвому | л`ілҙвҴм |
| знахідний | л`ілҙвий | л`ілҙву | л`ілҙвҰ | л`ілҙв‛і |
| орудний | л`ілҙвҴм | л`ілҙвойу | л`ілҙвҴм | л`ілҙвҴмҴ |
| місцевий | на/у л`ілҙвому, л`ілҙв‛ім | на/у л`ілҙв‛ій | на/у л`ілҙвому, л`ілҙв‛ім | на/у л`ілҙвҴх |
ФІОЛЕ́ТОВИЙ (про колір), ФІА́ЛКОВИЙ, БУЗКО́ВИЙ, ЛІЛО́ВИЙ (світліший). Зацвіли айстри, переливаючись синіми, рожевими, білими, фіолетовими барвами (І. Цюпа); А тая жінка в фіалковій сукні... Ох, жінка та була колись вродлива (Леся Українка); Море міниться - сизе, бузкове, А надвечір воно золотиться (П. Воронько); Діти кинулися одно перед другим рвати чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки й золотисто-жовтий яскер (Н. Кобринська).