схі́дці
– множинний іменник
| відмінок | однина | множина |
| називний | схі́дці | |
| родовий | схі́дців | |
| давальний | схі́дцям | |
| знахідний | схі́дці | |
| орудний | схі́дцями | |
| місцевий | на/у схі́дцях | |
| кличний | схі́дці* |
сх‛җҳ`ц`і – множинний іменник
| відмінок | однина | множина |
| називний | сх‛җҳ`ц`і | |
| родовий | сх‛җҳ`ц`іў | |
| давальний | сх‛җҳ`ц`ам | |
| знахідний | сх‛җҳ`ц`і | |
| орудний | сх‛җҳ`ц`амҴ | |
| місцевий | на/у сх‛җҳ`ц`ах | |
| кличний | сх‛җҳ`ц`і* |
II. СХО́ДИмн. (споруда, пристосування з горизонтальних виступів або щаблів, на які ступають, піднімаючись куди-небудь угору або спускаючись звідкись униз), СХО́ДКИдіал.;СХІ́ДЦІ (сходи взагалі або підніжка для входу в вагон і т. ін.). О-пів на восьму хлопці спустилися сходами на другий поверх і зайшли в шумну кімнату (А. Головко); Від хати рівно до води Стояли сходки каміннії (С. Руданський); Я виходив східцями на третій поверх готелю (Ю. Яновський). - Пор. II. схі́дець.