Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

сіда́ти

– дієслово недоконаного виду
Інфінітивсіда́ти
однинамножина
Наказовий спосіб
1 особасіда́ймо
2 особасіда́йсіда́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особасіда́тимусіда́тимемо, сіда́тимем
2 особасіда́тимешсіда́тимете
3 особасіда́тимесіда́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особасіда́юсіда́ємо, сіда́єм
2 особасіда́єшсіда́єте
3 особасіда́єсіда́ють
Активний дієприкметник
Дієприслівник
сіда́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.сіда́всіда́ли
жін. р.сіда́ла
сер. р.сіда́ло
Активний дієприкметник
Пасивний дієприкметник
Безособова форма
Дієприслівник
сіда́вши

сідати

-аю, -аєш, недок. , сісти, сяду, сядеш, док.

1)

Зігнувши корпус, опуститися сідницями на що-небудь; займати місце на сидінні. || Опускатися на задні ноги, лапи (про тварин). || Займати місце, розташовуватися, влаштовуватися де-небудь для поїздки. || Вискакувати, вилазити на спину коня чи іншої тварини. || наказ. сп. сиди, сидіть. Уживається як застереження, наказ не втручатися в чужі справи, не пропонувати своїх послуг і т. ін. Сідати за стіл переговорів. Сісти на лаву підсудних.

••

Сідати на голову кому — цілком підкоряти когось собі, своїй волі.

Сісти в калюжу — потрапити в незручне становище, зазнати невдачі.

2)

за що, до чого і з інфін. Приступати до тривалої роботи, що виконується сидячи. || перев. на що, розм. Займати яку-небудь посаду, братися за виконання яких-небудь обов'язків. || Оволодівати якоюсь технікою (електровозом, бульдозером і т. ін.).

3)

Поселятися десь, обирати собі постійне місце проживання і засновувати господарство; оселятися.

4)

Підлягати ув'язненню, позбавленню волі.

5)

розм. Обмежувати своє харчування чим-небудь. Сідати на дієту.

6)

Припиняючи політ, опускатися на що-небудь (про птахів, комах). || Опускаючись, приземлюватися (про літальні апарати).

7)

Наштовхуючись на що-небудь під час руху, зупинятися, застрявати в чому-небудь. Сісти на мілину.

8)

Осідати на чомусь, вкривати собою яку-небудь поверхню. || Випадати (про росу, туман і т. ін.).

9)

Спускатися за лінію обрію (про небесні світила); заходити.

10)

Опускатися під впливом, дією чого-небудь, знижувати рівень своєї поверхні; осідати. || Ущільнюватися, втрачаючи пухкість (про сніг, тісто і т. ін.). || перен. , розм. Зазнавати провалу в чому-небудь, не впоратися з чимсь; засипатися (див. засипатися III).

11)

розм. Втрачати силу, напругу, ставати слабшим.

12)

З'являтися на шкірі, тілі (про прищ, чиряк і т. ін.).

с`ідғтҴ – дієслово недоконаного виду
Інфінітивс`ідғтҴ
однинамножина
Наказовий спосіб
1 особас`ідғймо
2 особас`ідғйс`ідғйтҰ
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особас`ідғтҴмус`ідғтҴмҰмо, с`ідғтҴмҰм
2 особас`ідғтҴмҰшс`ідғтҴмҰтҰ
3 особас`ідғтҴмҰс`ідғтҴмут`
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особас`ідғйус`ідғйҰмо, с`ідғйҰм
2 особас`ідғйҰшс`ідғйҰтҰ
3 особас`ідғйҰс`ідғйут`
Активний дієприкметник
Дієприслівник
с`ідғйучҴ
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.с`ідғўс`ідғлҴ
жін. р.с`ідғла
сер. р.с`ідғло
Активний дієприкметник
Пасивний дієприкметник
Безособова форма
Дієприслівник
с`ідғўшҴ

ЗАХО́ДИТИ (про небесні світила - спускатися за лінію обрію), ЗАКО́ЧУВАТИСЯ, СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ХОВА́ТИСЯ, ЗАПАДА́ТИрозм. - Док.: зайти́, закоти́тися, сі́сти, осі́сти, схова́тися, запа́сти. Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить (Т. Шевченко); Сидів він суворий і тихий, дивився на сонце, що закочувалось за дахи боярських будинків (С. Скляренко); Тихе сонце сідає над рудими черепичними дахами низьких будиночків, заллявши вулицю й засмучені клени сумирним світлом (Є. Гуцало); За морем сонце осіда, Затьмарене, руде (М. Нагнибіда); І хочеться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі (Ю. Яновський); За гори вже сонце ховалось (М. Рильський); Сонце западало, у повітрі робилося свіжіше; роса виступала на траві, де пройшла вечірня тінь (Панас Мирний).



ЛЯГА́ТИ (про світло, тінь, сніг і т. ін. - розповсюджуючись по якій-небудь поверхні, покривати її собою), ПА́ДАТИ, УСТЕЛЯ́ТИСЯ[ВСТЕЛЯ́ТИСЯ], УСТЕ́ЛЮВАТИСЯ[ВСТЕ́ЛЮВАТИСЯ], ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ВІДКИДА́ТИСЯрозм.;СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ (про росу, туман, пил і т. ін.); ОПУСКА́ТИСЯ (про темряву й т. ін. - охоплювати, окутувати собою що-небудь); ПРИПАДА́ТИ, ПОЛЯГА́ТИ, РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ, РОЗПЛА́ТУВАТИСЯрідше (про дим і т. ін. - стелитися низько над землею). - Док.: лягти́, устели́тися[встели́тися], простягти́ся, простягну́тися, відки́нутися, сі́сти, осі́сти, опусти́тися, припа́сти, полягти́, розпласта́тися, розплата́тися. Яскраве сонячне проміння лягає на підлогу (І. Кочерга); Сині тіні лягають на землю (Н. Рибак); Він [сніг] лягав товстим шаром на покрівлі будинків (П. Загребельний); Бігає [художник] по кімнаті, ..все обмірковує, куди найбільше падає світло (О. Донченко); Земна тінь від осокорів падала на сорочки, .. на понурі обличчя (Григорій Тютюнник); - Коли вже на цвіт падає погожа роса, я до схід сонця буджу бджолу на роботу (М. Стельмах); Шлях устелявся шаром тонкого пороху (І. Ле); Світло місяця лилося вікном, устелюючись срібними, матовими пасмами на помості (О. Кобилянська); Вже довге проміння вечора простяглося по кімнаті (Ю. Яновський); Холодні роси сідають йому на постоли (М. Коцюбинський); Сніг сідав йому на волосся (І. Микитенко); На землю осідав важкий, густий туман (О. Десняк); Вечір опускався за вікнами кабінету (В. Собко); Дим з папіроси вився і припадав до землі (Ю. Яновський); По Чернечій балці густий туман поліг (І. Ле); Важкий дим чорним крилом розпластався над заставою (Ю. Збанацький); На долинці.. піднімався на лапи туман і ..м'яко розплатувався над землею (М. Стельмах). - Пор. 1. стели́тися.



ОСІДА́ТИна кого-що, на кому-чому і без додатка (про сніг, пил і т. ін. - лягати на поверхню чого-небудь), СІДА́ТИ, ОПАДА́ТИ, ОПУСКА́ТИСЯ, СПАДА́ТИ, НАСІДА́ТИ, УЛЯГА́ТИСЯ[ВЛЯГА́ТИСЯ], ВИПАДА́ТИ (про росу). - Док.: осі́сти, сі́сти, опа́сти, опусти́тися, спа́сти, насі́сти, улягти́ся[влягти́ся], ви́пасти. Посідали, слухаємо: справді, тупотять коні; підковані, багато. А не видно було нічого - стемніло, та й мряка стала осідати (М. Грушевський); Сніг сідав йому на волосся (І. Микитенко); На обрії сніжок, мов килим, опада (А. Малишко); Ось на цей зруб пелюстками ромашки опускається метелиця (М. Стельмах); На майдані пил спадає, Замовкає річ... Вечір. Ніч (П. Тичина); Курява дороги насіла на них [жінок] густою верствою (І. Франко); Курява на вулицях вляглась (І. Нечуй-Левицький); Повітря було наскрізь сухе, не випадала навіть роса (О. Гончар).



ОСІДА́ТИ (переміщатися вниз під дією ваги, ущільнення і т. ін.), ОСУВА́ТИСЯ, СІДА́ТИ, УСІДА́ТИСЯ[ВСІДА́ТИСЯ]розм.,ЗЛЯГА́ТИрозм.,НАДСІДА́ТИрозм.,ВРОСТА́ТИ[УРОСТА́ТИ]розм.; ВГРУЗА́ТИ[УГРУЗАТИ]розм. (про будівлю); ПРОГРУЗА́ТИ (переміщатися вниз, утворюючи заглибину). - Док.: осі́сти, осу́нутися, сі́сти, усісти, усі́стися[всі́стися], злягти́, надсі́сти, врости́[урости], вгру́знути[угру́знути], вгру́зти[угру́зти], прогру́знути, прогру́зтирідше. Хата осіла й трохи перехнябилась набік, на причілок (І. Нечуй-Левицький); Саме в горішніх некріплених уступах покрівля помітно осувалася, кілька стояків тріснуло, розщепилося (І. Волошин); В стіжку, сідаючи, тихо шелестіло сіно (С. Чорнобривець); Як цар побачив, що бракує багато грошей, поскаржився цариці. - Як се може бути?Чи наші гроші усілися, чи хтось їх краде? (казка); 1073 року почали мурувати Успенську церкву Печерського монастиря, а закінчили її, ймовірно, 1078-го, після чого вичікували років зо три, доки добре всядуться стіни (з журналу); Покрівля, правда, старувата, злягла, зеленим мохом узялася (І. Цюпа); Гора надсіла і хату завалила (Словник Б. Грінченка); Стара церква вже вросла в землю; Стеля повагом осідає ще нижче. Тепер вона вгрузає своїм горбом у темряву (І. Микитенко); Сніг легко прогрузав і не скрипів під ногами (І. Ле і О. Левада).



ПРИЗЕ́МЛЮВАТИСЯ[ПРИЗЕМЛЯ́ТИСЯ] (про птахів, комах, літальні апарати - знижуючись, торкатися землі), СІДА́ТИ, СПУСКА́ТИСЯ. - Док.: приземли́тися, сі́сти, спусти́тися. Для того, щоб підійматися і приземлюватися, не можна було застосувати ракету (В. Собко); Тимко вже мчав до парашута, який повільно приземлявся на узліссі (Ю. Збанацький); Тихо злетіли лебеді білі, Тихо на воду сідають (М. Рильський); Птахи, обважнілі за літо, спускаються тут цілими табунами (О. Гончар).



СІДА́ТИ (займати місце на якомусь сидінні, на землі тощо), САДОВИ́ТИСЯрозм.,УСІДА́ТИ[ВСІДА́ТИ]діал.;ОПУСКА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯрідше (на щось низьке, на землю); УСА́ДЖУВАТИСЯ[ВСА́ДЖУВАТИСЯ], УСІДА́ТИСЯ[ВСІДА́ТИСЯ]розм. (зручно влаштовуючись); ПРИСІДА́ТИ (ненадовго); ОСІДА́ТИ (повільно, важко); ПА́ДАТИ, ПЛЮ́ХАТИСЯрозм. (швидко або незграбно); ПІДСА́ДЖУВАТИСЯ (до когось, на щось). - Док.: сі́сти, усі́сти[всі́сти], опусти́тися, спусти́тися, усадови́тися[всадови́тися], усі́стися[всі́стися], присі́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], плю́хнутися, підсі́сти. - Сідайте ж! - показала вона рукою на стілець. Бичковський сів (І. Нечуй-Левицький); Заграй востаннє на сопілку І на коня скоріш сідай (В. Сосюра); [Прохор:] Милості просимо садовитися. [Сільський староста:] Можна і сісти (М. Кропивницький); Важко опускається звіровод на лаву (О. Довженко); Єнченко запалив цигарку і в задумі опустився на стілець (П. Автомонов); Балабуха.. несміливо опустився на стілець (І. Нечуй-Левицький); Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових (А. Кримський); Андрійко всаджувався на стільці,.. клав собі на коліна якусь товсту книжку (Ю. Бедзик); - Доня не зрозуміла батька.. - сказав він, усідаючись біля ложа (Д. Міщенко); Тетяна Василівна ждала, доки вони всядуться (П. Загребельний); Юрко плюхається поряд з Вітькою на призьбу (О. Сизоненко).



сіда́ти ве́рхи

сіда́ти / сі́сти ве́рхина кого. Підкорити кого-небудь своїй волі; примусити виконувати свої бажання, примхи тощо; командувати ким-небудь. Те, що сказав професорів син, вкинуло його в таку глибоку прострацію, що зараз кожний, кому тільки наверзеться, може сісти на нього верхи (Ю. Шовкопляс).

сіда́ти в калю́жу

сіда́ти / сі́сти в калю́жу. Потрапляти в дуже незручне або смішне становище; зазнавати у чомусь невдачі. І часто той, хто піддається .. наклепницьким абсурдам, потрапляє в смішне становище, або, як кажуть у нас, сідає в калюжу (З газети).

сіда́ти за па́ртою

сіда́ти / сі́сти за па́ртою (за па́рту). Здобувати освіту, починати навчатися. — Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! (О. Гончар); — Хочу закінчити хоч тепер гірничий інститут. Як ти на це дивишся? — Скажу щиро, не думала, що ти вирішиш сісти за парту (О. Корнійчук). учи́тися за па́ртою.Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода).

сіда́ти за па́рту

сіда́ти / сі́сти за па́ртою (за па́рту). Здобувати освіту, починати навчатися. — Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! (О. Гончар); — Хочу закінчити хоч тепер гірничий інститут. Як ти на це дивишся? — Скажу щиро, не думала, що ти вирішиш сісти за парту (О. Корнійчук). учи́тися за па́ртою.Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода).

сіда́ти за стіл перегово́рів

сіда́ти / сі́сти за стіл перегово́рів. Починати обговорення чого-небудь, щоб прийти до згоди. Уряд [нашої країни] не раз пропонував урядам західних держав сісти за стіл переговорів і домовитися про те, щоб назавжди .. знищити всі види озброєнь — до останньої бомби й останнього снаряда (З газети).

сіда́ти ка́менем

сіда́ти / сі́сти ка́менем. Починати виконувати якусь роботу наполегливо, без перерви. Постановили: .. гонити без жалю весняні спокуси, .. каменем на все літо сісти за книжки (С. Васильченко).

сіда́ти на го́лову

сіда́ти (вила́зити) / сі́сти (ви́лізти) на го́ловукому і без додатка. Цілком підкоряти кого-небудь собі, своїй волі. [Михайло:] Чи шкода, чи не шкода, а зайняли на своїм чужу скотину, нехай платить штрап [штраф], коли не глядить, бо тільки попусти їм, то й на голову вилізуть! (І. Карпенко-Карий); — Чекайте, — казав він сам до себе, і лють його швидко, мов буревій, минала. — Тепер я з вами поговорю інакше. Їм тільки попусти — на голову вилізуть. Чортове хам’я! (У. Самчук).

сіда́ти на легки́й хліб

сіда́ти на легки́й (на ле́гший) хліб. Переходити на нескладну роботу, одержувати легше завдання, яке можна виконувати без труднощів і клопоту. З нового поповнення не дав [командир роти] мені жодного.“Ти, каже, повільно виховуєш, тобі з новими людьми важко,— сідай на легший хліб…” (О. Гончар).

сіда́ти на ле́гший хліб

сіда́ти на легки́й (на ле́гший) хліб. Переходити на нескладну роботу, одержувати легше завдання, яке можна виконувати без труднощів і клопоту. З нового поповнення не дав [командир роти] мені жодного.“Ти, каже, повільно виховуєш, тобі з новими людьми важко,— сідай на легший хліб…” (О. Гончар).

сіда́ти на пле́чі

сіда́ти / сі́сти на ши́ю (на пле́чі)кому.1. Переходити на чиєсь утримання, під чиюсь опіку, матеріально обтяжуючи когось. [Хуса:] Тоді згадала, що є ще тута [тут] десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Леся Українка); Людські діти самі на себе гроші заробляють, а цей сів мені верхи на шию і злізати не думає?! (Григорій Тютюнник); Та що ж це, справді, я каліка, Щоб друзям та на шию сів? (С. Воскрекасенко).

2. Використовувати кого-небудь у своїх інтересах; вести паразитичне життя, визискуючи кого-небудь. — А й справді, братця,— скрикнув Васюта,— не можна ж давати їм [багатіям] собі на шию сідати! (Б. Грінченко); — Ви їм [поденщикам] нічого не даруйте, а то вони й на шию сядуть… (О. Кониський); А ви, баї, захопили владу і знову сіли [бідним] на плечі!.. (О. Десняк);

сіда́ти на свого́ ко́ника

сіда́ти / сі́сти на свого́ ко́ника (рідкоконька́). Починати розмову на улюблену тему або починати діяти власними випробуваними методами, прийомами. — Я, безумовно, не нав’язую своїх думок… Я в порядку обговорення,— сів він на свого випробуваного коника (Ю. Збанацький); Відразу ж [доярка Харитя] сіла на свого конька: хто ж то такий розумний, що відмінив додаткову оплату дояркам? (М. Чабанівський).

сіда́ти на свого́ конька́

сіда́ти / сі́сти на свого́ ко́ника (рідкоконька́). Починати розмову на улюблену тему або починати діяти власними випробуваними методами, прийомами. — Я, безумовно, не нав’язую своїх думок… Я в порядку обговорення,— сів він на свого випробуваного коника (Ю. Збанацький); Відразу ж [доярка Харитя] сіла на свого конька: хто ж то такий розумний, що відмінив додаткову оплату дояркам? (М. Чабанівський).

сіда́ти на чужі́ са́ни

сіда́ти / сі́сти (влі́зти) не в (на) свої́ (чужі́) са́ни. Братися не за свою справу; займати невідповідне місце на роботі, в суспільстві тощо. [Василь (сумно):] Ех! сіла ти, Марусе, на чужі сани, ускочила, рибонько, в ятерину, б’єшся, тріпаєшся там — немає тобі виходу! (Панас Мирний).

сіда́ти на ши́ю

сіда́ти / сі́сти на ши́ю (на пле́чі)кому.1. Переходити на чиєсь утримання, під чиюсь опіку, матеріально обтяжуючи когось. [Хуса:] Тоді згадала, що є ще тута [тут] десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Леся Українка); Людські діти самі на себе гроші заробляють, а цей сів мені верхи на шию і злізати не думає?! (Григорій Тютюнник); Та що ж це, справді, я каліка, Щоб друзям та на шию сів? (С. Воскрекасенко).

2. Використовувати кого-небудь у своїх інтересах; вести паразитичне життя, визискуючи кого-небудь. — А й справді, братця,— скрикнув Васюта,— не можна ж давати їм [багатіям] собі на шию сідати! (Б. Грінченко); — Ви їм [поденщикам] нічого не даруйте, а то вони й на шию сядуть… (О. Кониський); А ви, баї, захопили владу і знову сіли [бідним] на плечі!.. (О. Десняк);

сіда́ти не в свої́ са́ни

сіда́ти / сі́сти (влі́зти) не в (на) свої́ (чужі́) са́ни. Братися не за свою справу; займати невідповідне місце на роботі, в суспільстві тощо. [Василь (сумно):] Ех! сіла ти, Марусе, на чужі сани, ускочила, рибонько, в ятерину, б’єшся, тріпаєшся там — немає тобі виходу! (Панас Мирний).