Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

сія́ти

– дієслово недоконаного виду
(сяяти)
Інфінітивсія́ти
однинамножина
Наказовий спосіб
1 особасія́ймо
2 особасія́йсія́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особасія́тимусія́тимемо, сія́тимем
2 особасія́тимешсія́тимете
3 особасія́тимесія́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особасія́юсія́ємо, сія́єм
2 особасія́єшсія́єте
3 особасія́єсія́ють
Активний дієприкметник
Дієприслівник
сія́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.сія́всія́ли
жін. р.сія́ла
сер. р.сія́ло
Активний дієприкметник
Пасивний дієприкметник
Безособова форма
Дієприслівник
сія́вши

сіяти

I с`іяти

сію, сієш, недок.

1)

перех. і без додатка. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його.

2)

перех. і без додатка. Висіваючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі; засівати.

3)

перех. , етн. Розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи з Новим роком; посівати.

4)

перех. , біол. Поміщати мікроорганізми в живильне середовище для вирощування.

5)

перех. , перен. Поширювати серед людей (освіту, ідеї, чутки і т. ін.). || Викликати у людей яке-небудь почуття, створювати певний настрій і т. ін. Сіяти ворожнечу. Сіяти паніку.

6)

перех. Пропускаючи що-небудь крізь сито, решето і т. ін., відокремлювати менші часточки від більших, очищати від сторонніх домішок.

7)

перех. , перен. Розсипати рясні опади (про хмару). || неперех. Падати на землю (про густий, дрібний дощ, сніг і т. ін.). || безос.

8)

перех. , у сполуч. зі сл. світло, проміння, перен. Поширювати перев. неширокою смугою.

II сі`яти

-яю, -яєш, недок. , уроч.

Те саме, що сяяти.

с`ійғтҴ – дієслово недоконаного виду
(сяяти)
Інфінітивс`ійғтҴ
однинамножина
Наказовий спосіб
1 особас`ійғймо
2 особас`ійғйс`ійғйтҰ
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особас`ійғтҴмус`ійғтҴмҰмо, с`ійғтҴмҰм
2 особас`ійғтҴмҰшс`ійғтҴмҰтҰ
3 особас`ійғтҴмҰс`ійғтҴмут`
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особас`ійғйус`ійғйҰмо, с`ійғйҰм
2 особас`ійғйҰшс`ійғйҰтҰ
3 особас`ійғйҰс`ійғйут`
Активний дієприкметник
Дієприслівник
с`ійғйучҴ
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.с`ійғўс`ійғлҴ
жін. р.с`ійғла
сер. р.с`ійғло
Активний дієприкметник
Пасивний дієприкметник
Безособова форма
Дієприслівник
с`ійғўшҴ

БЛИЩА́ТИчим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИрідко,БЛИЩА́ТИСЯбез додатка, рідко,СВІТИ́ТИСЯпідсил.,СВІТИ́ТИпідсил., СЯ́ЯТИпідсил.,СІЯ́ТИпідсил. заст., поет.,ПРОМЕНІ́ТИпідсил.,ПРОМЕНИ́ТИСЯ[ПРОМІНИ́ТИСЯ]підсил.,ЗОРІ́ТИпідсил. поет.,ЯСНІ́ТИ. До обіду корабель неначе вдруге народився: блищав вимитими бортами, сяяв палубою (Д. Ткач); Ввечері освітлювалося електрикою дно шафи і метал блистів ще яскравіше (Ірина Вільде); Коні були вже вичищені, фаетон приготований, упряж блищалася, мов дзеркало (І. Франко); Тепер місячні ночі, на морі чудесно.. Саме тепер світиться море, особливо там, де темна вода (М. Коцюбинський); Роса світила і відбивала дорогим самоцвітним камінням (Панас Мирний); Не було ні срібла, ні золота, що тепер сіяє на Лаврі всюди; усе було тоді убогенько (П. Куліш); Раптом блиснули в мороці вікна соннії будинків, пробудились на хвилину та одразу і загасли, тільки відблиском тремтючим ледве-ледве променіють... (Дніпрова Чайка); Іскриться струмінь; в голубім сріблі Веселка крає, вістівниця миру, Гаптуючи ранкову тишу сіру, І на зеленім промениться склі (М. Рильський); Величезне око худобини раз по раз то згасало, то промінилося проти місяця, мов самоцвіт (М. Стельмах); Трилінійні рушниці в руках, і на кожній зоріє багнет... (В.Сосюра); Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (О. Донченко). - Пор. 1. бли́скати, 1. світи́ти.



БЛИЩА́ТИчим і без додатка (про очі, погляд - світитися внутрішнім світлом під впливом сильного почуття), БЛИСТІ́ТИрідко,ГОРІ́ТИпідсил.,ПАЛА́ТИпідсил.,ПАЛАХКОТІ́ТИ[ПАЛАХКОТА́ТИ]підсил.; СВІТИ́ТИСЯпідсил., СВІТИ́ТИпідсил., СЯ́ЯТИпідсил., СІЯ́ТИпідсил. заст., поет.,ІСКРИ́ТИСЯпідсил., ПРОМЕНІ́ТИпідсил., ПРОМЕНИ́ТИСЯ[ПРОМІНИ́ТИСЯ]підсил., ЗОРІ́ТИпідсил. поет. (блищати від якого-небудь приємного збудження, радісного почуття і т. ін.); ЖЕ́ВРІТИбез додатка (блищати на темному фоні, в сутінках і т. ін.). Очі її блищали недобрим вогнем (С. Скляренко); Біле лице її як крейда стало, очі горіли огнем, уста тремтіли, і вся вона трусилася, мов трясця її била (Панас Мирний); У хлопця задиркувато світилися очі (Л. Дмитерко); Голос його тремтів; лице горіло; очі світили радістю (Панас Мирний); Тарас зустрівся поглядом з Ганною. Вона мовчала, тиха голубка, тільки очі сяяли і променилися (О. Іваненко); Її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Леся Українка); І за кожним словом оченята їй іскрились, блищали, і голос бринів незвично, як буває тоді, коли людину переповнює почуття якоїсь потаємної радості, почуття велике й нестримне... (О. Гончар); На його молодому обличчі, свіжому з морозу, мов ліхтарі, променіли великі карі очі (П. Панч); Одні очі жевріли спідлоба в глибоких ямах (Панас Мирний).



ПОШИ́РЮВАТИ (про новини, відомості, поголоски тощо - робити приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИперев. книжн.,ГОЛОСИ́ТИдіал.;РОЗПУСКА́ТИ, ПЕРЕНО́СИТИ, РОЗНО́СИТИрозм. (перев. чутки, плітки); ПРОПАГУВА́ТИ, ПРОПОВІ́ДУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ[ПРОВА́ДИТИ], ПОПУЛЯРИЗУВА́ТИ (глибоко, детально роз'яснювати якісь ідеї, погляди, знання). - Док.: поши́рити, розповсю́дити, розсі́яти, розголоси́ти, розпусти́ти, перенести́, рознести́. Слинько придивлявся до Каргата так, наче то була зовсім не та людина, про яку він стільки знав і чию думку він усі ці дні поширював по заводу (Ю. Шовкопляс); Царські лакузи ширили в Петербурзі чутки, що цар хоче дарувати кріпакам волю і цим виявити свою любов і турботу про них (П. Колесник); Тося і її друзі розповсюджували листівки, надруковані на склографі, на машинці, написані від руки (Ю. Мартич); Буде він малювати портрети, а відтак... будуть у дальшій приязні і під плащем штуки та науки розсівати соціалізм (О. Кобилянська); В цих полях не раз ходив Синиця, Сіяв слово правди для удачі... І здалося: то не шум пшениці - То слова його шумлять гарячі (Я. Шпорта); Рутенців плем'я перед ним [князем] Хилило чола покірно І голосило на весь світ Його славу безмірно (І. Франко); Урядник.. говорив похмуро до селян: - Це тільки внутрішні вороги.. сіють крамолу отаку: розпускають чутки, афішки розкидають (А. Головко); Од того часу, як були побиті козаки, й народ знов опинився в неволі в панів, його кобза не вгамувалась: переносила невольницькі думи од міста до міста, з ярмарку на ярмарок (І. Нечуй-Левицький); Десь ізнадвору, з вулиці, долинали голоси баглайчат, що всій Зачіплянці розносили свою радісну новину: - Лист від тата! (О. Гончар); Ідею, гасло можна і треба пропагувати (В. Еллан); Його дуже вразила темнота того товариства, серед якого він хотів проповідувать свої ідеї (І. Нечуй-Левицький); Ніяк не могла [Раїса] уявити собі, що той.. семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); Пропагандою свого твору.. Савка був заполонений цілковито й популяризував книжку з неабиякою турботливістю (Т. Масенко). - Пор. 1. пропагува́ти.



ПОШИ́РЮВАТИ (бути джерелом або носієм звуку, запаху, що розходиться у просторі), ШИ́РИТИ, РОЗНО́СИТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ, РОЗТО́ЧУВАТИ (запах); ПРОКО́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ (звук). - Док.: поши́рити, рознести́, розстели́ти, розпусти́ти, розсі́яти, розточи́ти, прокоти́ти, розкоти́ти. Топала [друкарка] каблучками по коридору, поширюючи після себе приємний запах гострих духів (Григорій Тютюнник); Липа запах медовий ширила (Уляна Кравченко); Вітер без гуку пролітав над селом, ні шуму лісового, ні співів пташиних він не розносив, тихо було (Леся Українка); Степан Васильович тихенько-тихенько розстеляє пісню над пшеницями (М. Стельмах); В кутку біля Валерика сидів, розпускаючи запах карболки, ветлікар Кундзюба (О. Гончар); Полонина оживала: видзвонювала пташиним співом, трембітала, розсівала високі звуки флояри й сопілки (Я. Стецюк); Дзень-дзелень-дзень... Сіють дзвіночки прозорі, а за прудкими ногами коняки пливуть санчата (М. Коцюбинський); Розпалив [кухар] огонь і заходився пекти птицю; вона вже майже спеклась і розточувала навкруги приємний аромат (переклад М. Лукаша); Грають сурми, Барабан бідовий Лунко прокочує Дріб з далини (Л. Первомайський); З озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп. Метнувшись метрів на три вгору, він ляснув шумним водопадом, розкотивши навколо луну (О. Донченко).



СВІТИ́ТИ (про вогонь, небесні світила, ліхтарі тощо - випромінювати світло), СВІТИ́ТИСЯ, ГОРІ́ТИ, ПРОМЕНІ́ТИ, ПРОМЕНІ́ТИСЯ, ПРОМЕНИ́ТИСЯ, ПРОМІ́НИТИСЯ, ЗОРІ́ТИпоет.;МЕРЕХТІ́ТИ, БЛИ́МАТИ, МИГТІ́ТИ, МРІ́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ, ТРЕМТІ́ТИ, ТРІ́ПАТИСЯ, МИГА́ТИ, ПОЛИ́СКУВАТИ, РЯХТІ́ТИ, ЛУ́ПАТИрозм.,БЛИ́КАТИдіал. (світити нерівно й тремтливо); СЯ́ЯТИ, СІЯ́ТИ, ВИСВІ́ЧУВАТИ, ПАЛА́ТИ, ЯСНІ́ТИ, ЯСНИ́ТИСЯ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИрідше,ПОЛОМЕНІ́ТИрідше,ПЛОМЕНІ́ТИпоет.,ПЛОМЕНИ́ТИСЯ[ПЛОМЕНІ́ТИСЯ]поет. рідше,СЯ́ТИзаст. (яскраво світити); ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИрідше,ПАЛАХТІ́ТИ, ЖАХТІ́ТИ (світити яскраво, але нерівно); ПРИСВІ́ЧУВАТИ (випромінювати неяскраве світло); ЛЮМІНЕСЦІЮВА́ТИспец. (світити холодним світлом); ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ (світитися, пронизуючи щось). Світить місяць, та не гріє (прислів'я); Блимала лампа без скла й більше чадила, ніж світила (І. Нечуй-Левицький); Ми встаємо з півнями; Ще світяться по місту ліхтарі (П. Грабовський); Троянівка ще спала, хоч по деяких хатах уже світилося (Григорій Тютюнник); Горіли електричні лампи. Був вечір (Ю. Яновський); Сонце ледве променіє, І на сході вже світає (Леся Українка); Все небо мерехтіло зорями (О. Гуреїв); В хижі світилося, блимав олійний каганчик (П. Загребельний); Сіріє мла долин, Мигтять огні (М. Зеров); Ми під явором сиділи, А над нами зірки мріли (І. Манжура); Не зважав [місяць] ні на зорі, що іскрилися довкруги нього, ні на білі хмари (Н. Кобринська); Там тисячі зірок одна перед другою вигравають: та лупає, а та труситься тихо (Панас Мирний); В небі чистім і прозорім Сонце сяє (М. Рильський); Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно (В. Стус); Перед вікном висвічував повний місяць (О. Гуреїв); Свічка тихо і рівно палала (М. Коцюбинський); Полум'яніло серпневе сонце (Н. Рибак); Пломеніють багряні заграви пожеж (С. Скляренко); Снується тихо ясна ніч.. І тисячі на небі свіч Палахкотять над головою (С. Руданський); У ярмах народів конали ідеї.., Та всюди зоря палахтіла (І. Драч); Пожаром жахтить небокрай (А. Малишко). - Пор. 1. бли́скати, 2. бли́скати, 1. блища́ти.



СВІТИ́ТИСЯ (про обличчя, зовнішній вигляд людини - виражати якесь сильне почуття, перев. радість, щастя, захоплення), СЯ́ЯТИ, СІЯ́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ, ПРОМЕНІ́ТИ, ПАЛА́ТИ, СЯ́ТИзаст.Його зустріла Люба. Вона вся світилася радістю (В. Собко); Смагляве личко сяяло від щастя (М. Рильський); Щастям і радістю сяло її лице, коли вона дивилася на нього, свого Дмитрика (Г. Хоткевич).