Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

сі́яти

– дієслово недоконаного виду
(засівати)
Інфінітивсі́яти
однинамножина
Наказовий спосіб
1 особасі́ймо
2 особасійсі́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особасі́ятимусі́ятимемо, сі́ятимем
2 особасі́ятимешсі́ятимете
3 особасі́ятимесі́ятимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особасі́юсі́ємо, сі́єм
2 особасі́єшсі́єте
3 особасі́єсі́ють
Активний дієприкметник
Дієприслівник
сі́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.сі́явсі́яли
жін. р.сі́яла
сер. р.сі́яло
Активний дієприкметник
Пасивний дієприкметник
сі́яний
Безособова форма
сі́яно
Дієприслівник
сі́явши

сіяти

I с`іяти

сію, сієш, недок.

1)

перех. і без додатка. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його.

2)

перех. і без додатка. Висіваючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі; засівати.

3)

перех. , етн. Розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи з Новим роком; посівати.

4)

перех. , біол. Поміщати мікроорганізми в живильне середовище для вирощування.

5)

перех. , перен. Поширювати серед людей (освіту, ідеї, чутки і т. ін.). || Викликати у людей яке-небудь почуття, створювати певний настрій і т. ін. Сіяти ворожнечу. Сіяти паніку.

6)

перех. Пропускаючи що-небудь крізь сито, решето і т. ін., відокремлювати менші часточки від більших, очищати від сторонніх домішок.

7)

перех. , перен. Розсипати рясні опади (про хмару). || неперех. Падати на землю (про густий, дрібний дощ, сніг і т. ін.). || безос.

8)

перех. , у сполуч. зі сл. світло, проміння, перен. Поширювати перев. неширокою смугою.

II сі`яти

-яю, -яєш, недок. , уроч.

Те саме, що сяяти.

с`җйатҴ – дієслово недоконаного виду
(засівати)
Інфінітивс`җйатҴ
однинамножина
Наказовий спосіб
1 особас`җймо
2 особас`ійс`җйтҰ
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особас`җйатҴмус`җйатҴмҰмо, с`җйатҴмҰм
2 особас`җйатҴмҰшс`җйатҴмҰтҰ
3 особас`җйатҴмҰс`җйатҴмут`
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особас`җйус`җйҰмо, с`җйҰм
2 особас`җйҰшс`җйҰтҰ
3 особас`җйҰс`җйут`
Активний дієприкметник
Дієприслівник
с`җйучҴ
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.с`җйаўс`җйалҴ
жін. р.с`җйала
сер. р.с`җйало
Активний дієприкметник
Пасивний дієприкметник
с`җйаний
Безособова форма
с`җйано
Дієприслівник
с`җйаўшҴ

ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ[ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИрідше,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.;РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти[підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб'ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір'я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.



I. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг - падати дуже дрібними краплями), МЖИ́ЧИТИ[ІМЖИ́ЧИТИ], МЖИ́ТИ[ІМЖИ́ТИ], СЛЬОТИ́ТИрозм.,СІ́ЯТИрозм.,СІ́ЯТИСЯрозм.,ПОРОШИ́ТИрозм.,МИГИ́ЧИТИдіал.,ГЕ́МЗИТИдіал.Мрячив холодний дощик (П. Загребельний); Дрібно дощиком сікло, Мжичило із неба (Д. Павличко); - Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький); Всю малину з'їдав вуйко [ведмідь] майже сам, і пізніше, коли наставали холодні дні, коли сльотило, він навідувався сюди (Є. Гуцало); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мичкатий дощик (М. Коцюбинський); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський); Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощик (Я. Гримайло); І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі... (А. Головко); -. Пам'ятаю, поганий був ранок: туман наліг на землю, ґемзило (М. Коцюбинський).



ПОСИПА́ТИетн. (за давнім народним звичаєм - розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів з Новим роком або Різдвом), ПОСІВА́ТИ, ЗАСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ. - Морозе, Морозеночку, - замолився він тихо. - Пусти мене до хрещеного батька. Я тільки до його одного піду посипати і, що випосипаю, віддам тобі половину (Панас Мирний); Житом-пшеницею і всякою пашницею посівають на Новий рік (з журналу); Друзів зерном засівать Було ділом звичним (М. Рильський); Хлоп'ям на Новий рік ішов я З торбиною зерна в село, ..У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я (Д. Павличко).



ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ[ПРИЩЕПЛЯ́ТИрідше] (виховувати в когось певні навички, почуття, риси характеру тощо); СІ́ЯТИ (перев. серед багатьох). - Док.: прищепи́ти, защепи́тидіал.ущепи́ти[вщепи́ти]діал.посі́яти. Змалку прищеплювали Кошарному думку про те, що він повинен пишатися своєю спадковістю (П. Загребельний); [Годвінсон:] Скажи ж ти, чогоХристос ходив до тих невірних? Чей не за тим, щоб нечисть ідолянську у них і переймати й прищепляти (Леся Українка); Пам'ятник Г. С. Сковороді.. являє собою постать поета на весь зріст, босого, простоволосого, з торбою та свиткою за плечима - вчителя, що йшов сіяти світло знання поміж простий люд (з журналу).



СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИрозм.,ТРЯСТИ́розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). - Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́. Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник); Обережно, ніби просіваючи золотий пісок, відбирав він матеріал [для книги] (В. Собко); З цього дня Матвій сіяв великим решетом на мотузках пісок. Висівав його так, що він був чистенький, як пшеничне борошно (Мирослав Ірчан); Чоловіки.. "до ума призводили" хліб: по клунях віяли, точили на решетах, трієрах (А. Головко); Ой сусідко, сусідко, сусідко! Позич мені решітко, решітко: Я си муку протрясу, протрясу, завтра тобі принесу, принесу! (пісня).



СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (яку-небудь ділянку землі). - Док.: посі́яти, засі́яти, підсі́яти, ви́сіяти, обсі́яти. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко); Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний).



СИ́ПАТИчим і без додатка (кидати щось сипке, дрібне кудись, на когось, щось), ТРУСИ́ТИ, СІ́ЯТИ, ПОСИПА́ТИ (зерном при деяких народних обрядах); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (молодих та гостей на весіллі сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін.). - Док.: обси́пати, оси́пати, потруси́ти, поси́пати, обсі́яти. Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб); Дум'ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).



СПРИЧИНЯ́ТИщо (бути причиною появи чого-небудь), СПРИЧИ́НЮВАТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ЗУМО́ВЛЮВАТИ, ДАВА́ТИ, ПРИНО́СИТИ, НЕСТИ, СІ́ЯТИ, ПРИВО́ДИТИдо чого (доводити до яких-небудь наслідків); ПРИЗВО́ДИТИдо чого,ЗАПОДІ́ЮВАТИщо,ЗАВДАВА́ТИчого, рідше що (про неприємність, шкоду тощо); ПОСИЛА́ТИрозм.,ДАРУВА́ТИрозм. (перев. із сл. Бог, доля і т. ін. - наділяти чим-небудь). - Док.: спричини́ти, породи́ти, ви́кликати, зумо́вити, да́ти, принести́, посі́яти, привести́, призвести́, заподі́яти, завда́ти, посла́ти, подарува́ти. Він дивився на неї добрими чистими очима і прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричиняє клопіт (Григорій Тютюнник); Чиєсь горе ставало і його горем, породжувало обурення і гнів (М. Стельмах); Вся мудрість людини - в праці. З нею почуваєш, що живеш недаремно в світі, дає вона певність тобі й шану людську, приносить навіть у самотності радість (О. Гончар); О весно, весно! Час любові! Який несеш ти мені сум, І томне хвилювання крові, І хвилювання томних дум! (переклад М. Рильського); Рана загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Мікотичні отруєння сільськогосподарських тварин щороку заподіюють чималу шкоду (з журналу); Ні сили віщої не дарувала доля, Ні слави славної мені не прирекла (М. Рильський). - Пор. зумо́влювати, 1. викликати.



сі́яти па́ніку

сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку. Мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих. Це була стара й давно відома їх [фашистів] тактика — сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (В. Кучер); Появлявся [отаман] цілковито несподівано, .. починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх: грабував, палив (Г. Хоткевич).

хоч ма́ком сій

хоч мак (ма́ком) сій. 1. зі сл. ти́ша. Надзвичайна, велика. Тиша у лісі, хоч мак сій (І. Муратов).

2. зі сл. ти́хо. Дуже. У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Панас Мирний); Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Ю. Мушкетик).

хоч мак сій

хоч мак (ма́ком) сій. 1. зі сл. ти́ша. Надзвичайна, велика. Тиша у лісі, хоч мак сій (І. Муратов).

2. зі сл. ти́хо. Дуже. У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Панас Мирний); Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Ю. Мушкетик).