сі́яти
| Інфінітив | сі́яти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | сі́ймо | |
| 2 особа | сій | сі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сі́ятиму | сі́ятимемо, сі́ятимем |
| 2 особа | сі́ятимеш | сі́ятимете |
| 3 особа | сі́ятиме | сі́ятимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сі́ю | сі́ємо, сі́єм |
| 2 особа | сі́єш | сі́єте |
| 3 особа | сі́є | сі́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| сі́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | сі́яв | сі́яли |
| жін. р. | сі́яла | |
| сер. р. | сі́яло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| сі́яний | ||
| Безособова форма | ||
| сі́яно | ||
| Дієприслівник | ||
| сі́явши | ||
сіяти
I с`іятисію, сієш, недок.
1) перех.
2) перех.
3) перех.
4) перех.
5) перех.
6) перех.
7) перех.
8) перех.
-яю, -яєш, недок. , уроч.
Те саме, що сяяти.
| Інфінітив | с`җйатҴ | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | с`җймо | |
| 2 особа | с`ій | с`җйтҰ |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | с`җйатҴму | с`җйатҴмҰмо, с`җйатҴмҰм |
| 2 особа | с`җйатҴмҰш | с`җйатҴмҰтҰ |
| 3 особа | с`җйатҴмҰ | с`җйатҴмут` |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | с`җйу | с`җйҰмо, с`җйҰм |
| 2 особа | с`җйҰш | с`җйҰтҰ |
| 3 особа | с`җйҰ | с`җйут` |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| с`җйучҴ | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | с`җйаў | с`җйалҴ |
| жін. р. | с`җйала | |
| сер. р. | с`җйало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| с`җйаний | ||
| Безособова форма | ||
| с`җйано | ||
| Дієприслівник | ||
| с`җйаўшҴ | ||
ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ[ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИрідше,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.;РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти[підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб'ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір'я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.
I. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг - падати дуже дрібними краплями), МЖИ́ЧИТИ[ІМЖИ́ЧИТИ], МЖИ́ТИ[ІМЖИ́ТИ], СЛЬОТИ́ТИрозм.,СІ́ЯТИрозм.,СІ́ЯТИСЯрозм.,ПОРОШИ́ТИрозм.,МИГИ́ЧИТИдіал.,ГЕ́МЗИТИдіал.Мрячив холодний дощик (П. Загребельний); Дрібно дощиком сікло, Мжичило із неба (Д. Павличко); - Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький); Всю малину з'їдав вуйко [ведмідь] майже сам, і пізніше, коли наставали холодні дні, коли сльотило, він навідувався сюди (Є. Гуцало); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мичкатий дощик (М. Коцюбинський); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський); Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощик (Я. Гримайло); І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі... (А. Головко); -. Пам'ятаю, поганий був ранок: туман наліг на землю, ґемзило (М. Коцюбинський).
ПОСИПА́ТИетн. (за давнім народним звичаєм - розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів з Новим роком або Різдвом), ПОСІВА́ТИ, ЗАСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ. - Морозе, Морозеночку, - замолився він тихо. - Пусти мене до хрещеного батька. Я тільки до його одного піду посипати і, що випосипаю, віддам тобі половину (Панас Мирний); Житом-пшеницею і всякою пашницею посівають на Новий рік (з журналу); Друзів зерном засівать Було ділом звичним (М. Рильський); Хлоп'ям на Новий рік ішов я З торбиною зерна в село, ..У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я (Д. Павличко).
ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ[ПРИЩЕПЛЯ́ТИрідше] (виховувати в когось певні навички, почуття, риси характеру тощо); СІ́ЯТИ (перев. серед багатьох). - Док.: прищепи́ти, защепи́тидіал.ущепи́ти[вщепи́ти]діал.посі́яти. Змалку прищеплювали Кошарному думку про те, що він повинен пишатися своєю спадковістю (П. Загребельний); [Годвінсон:] Скажи ж ти, чогоХристос ходив до тих невірних? Чей не за тим, щоб нечисть ідолянську у них і переймати й прищепляти (Леся Українка); Пам'ятник Г. С. Сковороді.. являє собою постать поета на весь зріст, босого, простоволосого, з торбою та свиткою за плечима - вчителя, що йшов сіяти світло знання поміж простий люд (з журналу).
СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИрозм.,ТРЯСТИ́розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). - Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́. Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник); Обережно, ніби просіваючи золотий пісок, відбирав він матеріал [для книги] (В. Собко); З цього дня Матвій сіяв великим решетом на мотузках пісок. Висівав його так, що він був чистенький, як пшеничне борошно (Мирослав Ірчан); Чоловіки.. "до ума призводили" хліб: по клунях віяли, точили на решетах, трієрах (А. Головко); Ой сусідко, сусідко, сусідко! Позич мені решітко, решітко: Я си муку протрясу, протрясу, завтра тобі принесу, принесу! (пісня).
СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (яку-небудь ділянку землі). - Док.: посі́яти, засі́яти, підсі́яти, ви́сіяти, обсі́яти. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко); Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний).
СИ́ПАТИчим і без додатка (кидати щось сипке, дрібне кудись, на когось, щось), ТРУСИ́ТИ, СІ́ЯТИ, ПОСИПА́ТИ (зерном при деяких народних обрядах); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (молодих та гостей на весіллі сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін.). - Док.: обси́пати, оси́пати, потруси́ти, поси́пати, обсі́яти. Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб); Дум'ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).
СПРИЧИНЯ́ТИщо (бути причиною появи чого-небудь), СПРИЧИ́НЮВАТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ЗУМО́ВЛЮВАТИ, ДАВА́ТИ, ПРИНО́СИТИ, НЕСТИ, СІ́ЯТИ, ПРИВО́ДИТИдо чого (доводити до яких-небудь наслідків); ПРИЗВО́ДИТИдо чого,ЗАПОДІ́ЮВАТИщо,ЗАВДАВА́ТИчого, рідше що (про неприємність, шкоду тощо); ПОСИЛА́ТИрозм.,ДАРУВА́ТИрозм. (перев. із сл. Бог, доля і т. ін. - наділяти чим-небудь). - Док.: спричини́ти, породи́ти, ви́кликати, зумо́вити, да́ти, принести́, посі́яти, привести́, призвести́, заподі́яти, завда́ти, посла́ти, подарува́ти. Він дивився на неї добрими чистими очима і прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричиняє клопіт (Григорій Тютюнник); Чиєсь горе ставало і його горем, породжувало обурення і гнів (М. Стельмах); Вся мудрість людини - в праці. З нею почуваєш, що живеш недаремно в світі, дає вона певність тобі й шану людську, приносить навіть у самотності радість (О. Гончар); О весно, весно! Час любові! Який несеш ти мені сум, І томне хвилювання крові, І хвилювання томних дум! (переклад М. Рильського); Рана загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Мікотичні отруєння сільськогосподарських тварин щороку заподіюють чималу шкоду (з журналу); Ні сили віщої не дарувала доля, Ні слави славної мені не прирекла (М. Рильський). - Пор. зумо́влювати, 1. викликати.
сі́яти па́ніку
сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку. Мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих. Це була стара й давно відома їх [фашистів] тактика — сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (В. Кучер); Появлявся [отаман] цілковито несподівано, .. починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх: грабував, палив (Г. Хоткевич).