схо́ди
| відмінок | однина | множина |
| називний | схо́ди | |
| родовий | схо́дів | |
| давальний | схо́дам | |
| знахідний | схо́ди | |
| орудний | схо́дами | |
| місцевий | на/у схо́дах | |
| кличний | схо́ди |
сходи
I -ів, мн.Перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту.
II -ів, мн.1)
Споруда, пристосування з горизонтальних виступів або щаблів, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись.
2)
Те саме, що східці 1).
3) перен.
| відмінок | однина | множина |
| називний | схҙдҴ | |
| родовий | схҙд`іў | |
| давальний | схҙдам | |
| знахідний | схҙдҴ | |
| орудний | схҙдамҴ | |
| місцевий | на/у схҙдах | |
| кличний | схҙдҴ |
I. СХО́ДИмн. (перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту), ПОСІ́Врозм.;ВРУ́НАмн.,РУ́НАмн.,РУНЬпоет. (молоді густі сходи); ПРО́РІСТЬ (густі сходи злакових або молоді пагони різних рослин). Після появи сходів просо розвивається повільно (з журналу); Нелегко було вчорашнім хліборобам загатити великі саперні лопати в кущуватий, рутвянозелений, вкритий тумановою росою посів [озимини] (О. Гончар); [Мавка:] Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Леся Українка); Жадібно всмоктувала земля життєдайне тепло, тяглася до сонця незчисленними голками прорості (З. Тулуб).