віола
-и, ж.
1)
Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт.
2)
Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.
••
Віола-бастарда — велика басова віола.
Віола да гамба — мала басова (тенорова) віола.