Cловник української мови

лава

1)

Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. || Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця. Лава підсудних.

2)

Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти; парта. Шкільна лава. Студентська лава.

1)

Спосіб шикування, коли люди стоять один біля одного в лінію; шеренга, ряд. || Велика кількість щільно розташованих предметів. || у знач. присл. лавою. Суцільною масою.

2)

Бойовий лад у війську ( перев. кінноті), розгорнений для атаки. || у знач. присл. лавою (лавами). Ладом, установленим для атаки. || Військовий підрозділ, вишикуваний у такий спосіб для атаки.

3)

перев. мн. Сукупність осіб, об'єднаних певними стосунками, організацією тощо.

4)

У феодальній Польщі та Україні до середини 19 ст. – колегія суддів, що розглядала кримінальні справи.

Вибій у шахті із суцільною системою розробки вугільного чи інших пластів корисних копалин.

1)

Розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час виверження вулкана.

2)

кого, чого і з означ. , перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, що навально, нестримно рухається суцільною масою.